Роль паліативної допомоги переоцінити складно. З кожним роком онкологічних хворих стає все більше, а у всьому світі діагностується майже 10 мільйонів нових випадків раку. Не дивлячись на застосування новітніх методів діагностики, приблизно половина пацієнтів приходить до лікаря вже в запущеній стадії, тому на сьогоднішній день перед лікарями-онкологами стоїть завдання не тільки використовувати найбільш ефективні методи лікування раку, але і допомагати пацієнтам, дні яких полічені.
Зміст статті:
Хворі, які вже не можуть бути вилікувані всіма доступними методами сучасної медицини, потребують підтримуючої терапії, максимального полегшення симптомів, створення більш комфортних умов існування на останніх етапах життя. Ці умови і включаються в поняття паліативної допомоги. Тягар важких турбот і переживань значною мірою лягає на близьких хворого, які також повинні бути максимально підготовлені до майбутніх труднощів.
Досягнення прийнятного рівня якості життя – найважливіше завдання в онкологічній практиці, і якщо для пацієнтів, які успішно пройшли лікування, воно означає більшою мірою соціальну реабілітацію та повернення до трудової діяльності, то у разі некурабельной патології створення адекватних умов існування – це, мабуть, єдина дійсно здійсненна мета, яку і покликана виконати паліативна медицина.
Останні місяці життя тяжкохворої людини, що перебуває в домашніх умовах, проходять у досить складній обстановці, коли і сама людина, і його рідні вже знають, що результат вирішений наперед. У такій ситуації важливо уміло дотримуватися всі етичні норми по відношенню до приреченому і демонструвати повагу до його бажань. Необхідно правильно використовувати наявні і емоційні психічні та фізичні ресурси, адже часу залишається все менше. В цей важкий період пацієнт потребує різноманітних підходів паліативної медичної допомоги.
Застосування паліативної медицини не обмежується онкологічної практикою. Пацієнти іншого профілю (хвороби серця, опорно-рухового апарату, важкі неврологічні ураження та ін), у яких діагностовано невиліковне захворювання, також потребують полегшення симптомів і поліпшення якості життя.
Етапи надання паліативної допомоги
Паліативна допомога може знадобитися онкологічним хворим і на ранніх стадіях захворювання, тоді таке лікування служить доповненням до основної терапії, але по мірі прогресування патології паліативна медицина стає провідною.
Паліативна допомога некурабельним пацієнтам може бути надана:
- У стаціонарі з використанням хірургічного, променевого та хіміотерапевтичного підходів;
- У відділеннях денного перебування;
- Будинку;
- У хоспісі.
В онкологічному стаціонарі пацієнту, якому вже не представляється можливим вилікувати недугу, тим не менш, може бути надана допомога, покликана полегшити важкі симптоми і поліпшити самопочуття.
Так, проведення паліативної операції з часткового видалення пухлини, зняття деяких симптомів (наприклад, кишкової непрохідності при колоректальном раку шляхом накладення вихідного отвору на черевну стінку) здатне значно поліпшити самопочуття хворого і підвищити рівень його соціальної адаптації.
Променева терапія дозволяє позбавити пацієнта від вираженого больового синдрому, а паліативна хіміотерапія – зменшити об’єм пухлинної тканини, стримати прогресування раку і знизити інтоксикацію продуктами обміну пухлини. Звичайно, і таке лікування може бути пов’язано з небажаними побічними ефектами, але успіхи сучасної фармакотерапії, поява нових спрощених методик опромінення дозволяють звести їх до прийнятного рівня.
Одиноким пацієнтам або при обмеженій рухливості можливо надання паліативної допомоги в умовах денного стаціонару. Відвідування два-три рази в тиждень спеціалізованих відділень дозволяє отримати не тільки необхідне медичне обслуговування та консультацію кваліфікованого фахівця, але й психологічну підтримку. Для хворих, які оточені люблячими і турботливими родичами, відвідування денного стаціонару також може бути корисно, щоб піти від «домашнього самотності», коли і хворий, і члени його сім’ї виявляються, хоч і всі разом, але в той же час один на один з хворобою.
Найчастіше паліативне лікування здійснюється на дому, в найбільш комфортних для пацієнта умовах. У цьому випадку першорядне значення набуває участь і підтримка членів сім’ї, які повинні бути навчені простим правилам догляду за онкохворим, методів полегшення болю, особливостям приготування їжі. Важливо, щоб на всіх етапах паліативної допомоги за станом пацієнта спостерігали професіонали, які знають не тільки особливості застосування лікарських засобів, в тому числі наркотичних анальгетиків, але і здатні дати потрібний і правильний рада хворому та членам його сім’ї.
Якщо симптоматичне лікування не може бути проведено в домашніх умовах, пацієнт може бути поміщений в хоспіс – спеціалізований медичний заклад, що надає допомогу невиліковним онкохворим на кінцевому етапі життя. Хоспіси – це безкоштовні установи, в яких фахівці різного профілю здійснюють догляд і лікування важкохворих. Родичі також можуть отримати в хоспісі всі необхідні рекомендації та поради. Однак важливо пам’ятати, що якою б гарною не була допомога в хоспісі, більшість пацієнтів все ж віддають перевагу домашню обстановку в колі сім’ї.
Паліативна допомога не спрямована на продовження життя або лікування від захворювання, але вона повинна максимально полегшити стан хворого, поліпшити якість життя та забезпечити психологічний комфорт. Оскільки одним з найважливіших симптомів раку вважається біль, часом нестерпний і дуже болісна, то адекватне знеболювання – одна з найважливіших завдань паліативної терапії.
Основні принципи паліативної допомоги
Найбільш важливими принципами паліативної допомоги можна вважати:
- Боротьбу з болем;
- Корекцію порушень зі сторони органів травлення (нудота, блювання, запори);
- Раціональне харчування;
- Психологічну підтримку.
Більшість хворих у занедбаних стадіях онкозахворювання відчувають біль, часто інтенсивну і дуже болісну. Така біль заважає займатися звичними справами, спілкуватися, гуляти, роблячи життя пацієнта нестерпним, тому адекватне знеболювання – найважливіший етап надання паліативної допомоги. В лікувальному закладі для знеболювання може бути застосоване опромінення, а при знаходженні пацієнта вдома – анальгетики для прийому всередину або в ін’єкційній формі.
З метою знеболення використовуються анальгетики, режим дозування та схема застосування яких встановлюється лікарем виходячи зі стану хворого й вираженості больового синдрому. Так, препарат може призначатися по годинах через певні проміжки часу, при цьому наступна доза приймається або вводиться тоді, коли попередня ще не закінчила свою дію. Таким чином, досягається стан, коли пацієнт не встигає відчути біль між прийомом препарату.
Іншою схемою боротьби з больовим синдромом, рекомендованої Всесвітньою організацією охорони здоров’я, вважається так звана «знеболююча сходи», коли по мірі погіршення стану пацієнта змінюється анальгетик в бік сильнодіючого або наркотичного. Зазвичай за такою схемою купірувати біль починають ненаркотичними анальгетиками (парацетамол, кеторол, наприклад), переходячи по мірі прогресування симптомів на слабкі (кодеїн, трамадол), а потім і на сильні опіати (морфін).
Подібні схеми можуть бути призначені і хворим дітям. На жаль, так трапляється, що діти страждають важкими невиліковними формами раку, а питання знеболювання у них складніше, чим у дорослих. Дитина не завжди може точно описати характер і інтенсивність болю, а дорослому буває важко правильно оцінити його слова і поведінку. При призначенні морфіну батьки можуть відчувати занепокоєння і навіть висловлювати категоричне небажання його застосування у хворої дитини, тому фахівець повинен пояснити, що купірувати біль надзвичайно важливо, навіть якщо для цього необхідно призначення морфіну.
Порушення з боку органів травлення можуть становити велику проблему для онкохворих. Вони пов’язані із загальною інтоксикацією, безліччю прийнятих препаратів, хіміотерапією та іншими причинами. Нудота і блювота можуть бути настільки тяжкими, що вимагають призначення протиблювотних препаратів, подібно симптоматичному лікуванню на всіх стадіях пухлини. У дітей особливо важливо заздалегідь попередити можливу нудоту і блювоту, оскільки вони можуть викликати недовіру дитини і його батьків до лікаря і ускладнити подальшу терапію у зв’язку з виробленням умовного рефлексу на процедури введення хіміопрепаратів.
Крім нудоти і блювоти, хіміотерапія та знеболення опіоїдними анальгетиками може викликати запори, для корекції яких дуже важливо призначати проносні засоби, оптимізувати режим і раціон. Дітям завжди призначаються послаблюючі засоби (лактулоза) при застосуванні морфіну для зняття больового синдрому.
Раціональне харчування в онкології відіграє надзвичайно важливу роль. Воно спрямоване не тільки на поліпшення самопочуття та настрою хворого, але і на корекцію нестачі вітамінів і мікроелементів, боротьбу з прогресуючою втратою ваги, нудотою і блювотою. Підхід у харчуванні для онкохворих в рамках паліативної медицини не відрізняється від такого для пацієнтів всіх стадій раку, в тому числі, лікування яких було ефективним.
Основними принципами харчування можна вважати збалансований склад за кількістю білка, жирів і вуглеводів, достатню калорійність їжі, високий вміст у продуктах вітамінів і т. д. Для пацієнта, що перебуває в термінальній стадії хвороби, особливе значення може мати зовнішній вигляд і привабливість страв, а також атмосфера під час прийому їжі. Забезпечити всі умови для найбільш комфортного і приємного прийому їжі можуть близькі, які повинні бути інформовані про особливості харчування хворого члена сім’ї.
Психологічна підтримка важлива будь-якому пацієнтові, зіткнувся зі страшним діагнозом «рак» незалежно від стадії, однак, невиліковні хворі, які обізнані про характер захворювання і прогнозі, потребують в ній особливо гостро. При необхідності призначаються заспокійливі препарати і консультації психотерапевта, але першорядна роль відводиться все-таки родичів, від яких багато в чому залежить, наскільки будуть спокійними останні дні життя хворого.
Часто родичі задаються питанням: чи потрібно знати всю правду хворому про його захворювання? Питання, звичайно, спірне, але все ж обізнаність і інформованість сприяють вселення спокою і впевненості, подолання жаху перед майбутнім результатом. Крім того, розташовуючи певним проміжком часу, пацієнт може спробувати використовувати його максимально насичено, здійснивши хоча б частину своїх планів і вирішивши багато питань, в тому числі юридичного характеру. Більшість хворих і самі хочуть знати всю інформацію про свій стан, щоб на свій розсуд розпорядитися відміреною, нехай і вже невеликим проміжком життя.
Лікування раку – завдання не з легких, яка передбачає участь широкого кола фахівців різного профілю, а термінальні стадії хвороби потребують допомоги не тільки медичних працівників, але і близьких, роль яких стає чи не першочерговим. Дуже важливо інформувати пацієнта та його близьких про основні способи паліативної медицини, можливості отримання кваліфікованої допомоги і консультацій, особливості догляду на дому. Полегшити страждання невиліковно хворого – етичний борг лікаря, а підтримати і створити максимально комфортні умови життя – завдання близьких.
